• Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
  • 0 4564 22 2 22

17 вересня в Україні відзначається День рятівника, визначений Указом Президента України. Це професійне свято працівників цивільного захисту (цивільної оборони) населення - аварійно-рятувальних служб, пожежної охорони, інших спеціальних формувань, які безпосередньо беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

В історичному екскурсі цивільний захист має давнє коріння. Під час Першої світової війни у квітні 1915 року вперше в історії людства війська німецької армії застосували хімічну зброю (хлор). Жертвами стали 5 тисяч французьких та бельгійських солдатів. У 1917 році поблизу бельгійського міста Іпр кайзерівські війська застосували газ, який отримав назву "іприт". Війська охопила паніка, солдати кидали зброю і бігли з поля бою. Загроза ураження такою зброєю нависла не тільки над військами, а й над населенням прифронтових районів. Авіація, яка бурхливо розвивалась у ті роки, могла застосовуватись для завдання ударів хімічною зброєю у глибокому тилу.

Ці обставини викликали необхідність організації захисту великих міст від ударів із повітря. Разом із силами і засобами протиповітряної оборони до швидкої ліквідації наслідків авіаційних нальотів стало залучатись цивільне населення. Це сприяло створенню систем місцевої протиповітряної оборони (МППО), які спирались на цивільне населення міст, працівників промислових підприємств та інших закладів.

Розвиток засобів нападу потребував удосконалення системи МППО. У 1927 році Рада народних комісарів СРСР видала постанову "Про організацію повітряно-хімічної оборони території Союзу РСР".

Загальне керівництво заходами протиповітряної оборони покладалось на Наркомат у військових і морських справах.

Підготовку керівних кадрів повітряно-хімічної оборони для потреб цивільних наркоматів було організовано на спеціальних курсах у Москві, Ленінграді, Баку, Києві і Мінську. Для навчання населення дій в умовах повітряного і хімічного нападу залучалися Тсоавіахім і Союз Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, які охопили навчанням сотні тисяч активістів місцевої протиповітряної оборони.

Масова підготовка населення з протиповітряної оборони і хімічного захисту забезпечила створення у передвоєнні роки понад 3 тис. добровільних формувань МППО. Понад 3,5 млн осіб було забезпечено протигазами. Для укриття населення було побудовано кілька тисяч бомбо- і газосховищ. Проводились заходи щодо світломаскування міст і створення системи оповіщення населення про загрозу нападу.

У роки Великої Вітчизняної війни сили МППО гідно виконали визначені завдання: ліквідували наслідки понад 30 тис. нальотів фашистської авіації, запобігли понад 32 тис. значним аваріям на об'єктах народного господарства, знешкодили понад 430 тис. авіабомб і майже 2,5 млн снарядів і мін, ліквідували 90 тис. пожеж, відновили 15 тис. зруйнованих житлових і громадських будинків.

У повоєнні роки розпочався новий етап розвитку МППО, зумовлений прийняттям на озброєння ядерної зброї та її носіїв. З урахуванням цього МППО організовувалась по всій території країни. Масовими формуваннями стали об'єктові та аварійно-відновлювальні загони міст.

У липні 1961 року місцева протиповітряна оборона була перетворена у цивільну оборону, яка стала складовою системи загальнодержавних оборонних заходів, що здійснювались у мирний та воєнний час для захисту населення і народного господарства країни від зброї масового ураження противника та проведення аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження, зонах можливого затоплення. Були утворені штаби цивільної оборони союзних, автономних республік, країв, областей, міст, районів, об'єктів народного господарства.

Плинув час, змінювалась політична ситуація. Ядерна конфронтація між Сходом і Заходом змінилась пошуком шляхів взаємного порозуміння. На політичній карті світу утворилася нова суверенна держава - Україна.

За 20 років становлення України як незалежної держави цивільна оборона постійно вдосконалювалася і розвивалася на засадах міжнародного гуманітарного права, основоположним документом якого є Женевські конвенції 1949 року та Декларації, ухвалені всесвітніми конференціями з цивільної оборони. Нині перевага надається вирішенню завдань захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

Згідно з чинним законодавством на кожному об'єкті господарювання, у тому числі в навчальних закладах, утворюється система цивільного захисту (цивільної оборони), яка поєднує органи управління, сили і засоби для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру.

Головною метою цивільної оборони (цивільного захисту) університету є запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного, природного та воєнного характеру, можливим терористичним проявам. Для досягнення цієї мети основні зусилля керівництво цивільної оборони університету зосереджує на виконанні таких завдань:

  • забезпечення готовності органів управління та сил цивільного захисту університету, структурних підрозділів до оперативного реагування на надзвичайні ситуації та ліквідації їх наслідків;
  • вдосконалення заходів захисту студентів і співробітників університету від уражальних факторів надзвичайних ситуацій на принципах, основаних на рятуванні життя та збереженні здоров'я людей;
  • навчання, підготовка керівного складу, учасників навчально-виховного процесу до дій в умовах загрози та виникнення надзвичайної ситуації техногенного, природного, терористичного та воєнного характеру на основі чинного законодавства;
  • розроблення та виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям.

Швидкий контакт

Розміщення реклами

Тел.: (04564) 2-22-22

Наша адреса

Тел.: (04564) 2-29-14
Тел/факс: (04564) 2-22-22
Телерадіокомпанія ГРАНТ
Київська область
смт. Ставище
вул. Радянська,4
09400

Ми на мапі